Субсидіарна відповідальність

Відносини між власниками й керівниками бізнесу останнім часом виходять на перший план

Залучення інвестицій передбачає обов’язок гарантування професійності й неупередженості управління. А для цього компетенцій ідейного натхненника проєкту (засновника) не завжди досить. Компліментарність бізнес-процесів та підвищені вимоги до його професійності й особистих якостей зумовлюють ситуацію, коли директор бізнесу є найманою особою, яка перебуває з компанією у специфічних, довірчих відносинах. Ці відносини, з одного боку, передбачають свободу розсуду під час ухвалення управлінських рішень, а з іншого – обмеження цього розсуду. Це досягається не лише закріпленням у статутах і законах певних процедур погодження рішення (обмеження повноважень) з боку вищого органу управління – загальних зборів, а й ще встановленням універсальних запобіжників: обов’язку посадових осіб товариства діяти розумно, добросовісно та в інтересах підприємства.

На перший погляд ці слова суцільна вода – незрозумілі й неконкретні обов’язки. Проте це тільки на перший, досить поверховий погляд. Загалом добросовісність і розумність – це поняття, наповнені змістом, що узагальнюють конкретні дії й обставини, різноманітність яких вичерпно описати неможливо, бо не вистачить паперу.

Чому потрібно розбиратися в цих поняттях, які заразом є принципами й корпоративного управління? А тому, що порушення таких принципів має наслідком відповідальність. Шкоду, завдану порушенням обов’язку діяти розумно, добросовісно та в інтересах товариства, винним посадовим особам доведеться відшкодовувати за рахунок власного майна.

Українська судова практика досить несподівано стала активно розвиватися в цьому напрямі. Це й не дивно. Корпоративне управління розвивається, люди дізнаються про свої права, розуміють факт їх порушення й можливості відновлення порушених прав. Що частішими будуть такі звернення, то більш розвиненою буде практика судів, то більш захищеним почуватиме себе інвестор.

Тож як на практиці працюють принципи корпоративного управління та як вирізнити ознаки їх порушення?

1. Принцип розумності

Це об’єктивний критерій. На практиці він означає, що посадова особа під час виконання своїх функцій, визначених чинним законодавством і внутрішніми документами товариства, проявляє турботливість й обачність, які зазвичай очікують від людини, яка ухвалює виважені рішення, в аналогічній ситуації.

В англійському праві є така абстрактна фігура «reasonable man» – людина розсудлива. Суд зазвичай апелює до нього, маючи на увазі, що в суспільстві є консенсус щодо того, яка поведінка буде звичайною в бізнес-практиці за певних обставин. Не йдеться про те, що посадова особа повинна за будь-яких обставин уникати помилок, аби не наражатися на негативні наслідки. Ні, але ухвалення управлінських рішень має відбуватися з дотриманням певних правил:

– активна роль на всіх етапах формування й ухвалення управлінського рішення;

– виваженість та інформованість рішення:

– інформованість передбачає, що директор упевнений, що в нього наявна вся необхідна інформація для ухвалення відповідного рішення та вчинення певних дій;

– аналізу цієї інформації директор присвятив достатню кількість часу;

– за потреби директор отримує поради експертів і покладається на те, що професійна компетенція відповідально відібраних ним радників є достатньою.

Приклади порушення принципу розумності

Продаж/придбання товару/робіт/послуг за ціною, що значно відрізняється від ринкової, за наявності на ринку альтернативних пропозицій в умовах, що склались. Одна справа, коли товар придбавають нашвидкуруч (до прикладу, постачальник поставив товар неналежної якості, а для безперервного виробничого процесу та/або через необхідність забезпечити виконання контракту директор ухвалює рішення придбати товар в альтернативного постачальника, проте за вищою ціною, наприклад, якщо товар аналогічний, але вироблений іншим виробником, або ситуативно склався дефіцит певного товару чи сировини). Виважене рішення передбачатиме економічний розрахунок: скільки коштуватиме підприємству простій / порушення строків виконання зобов’язання (чи можливо їх відтермінувати)? І зовсім інша справа, коли рішення про придбання товару за неринковими умовами розумно не пояснити.

Придбання товарів/робіт/послуг без відповідного економічного обґрунтування. У судовій практиці був випадок, коли підприємство, яке було власником нерухомого майна – ангарів, складських та офісних приміщень, уклало договір оренди 100 % площ із третьою особою. Надалі на відповідальне зберігання цієї третьої особи було передано сільськогосподарську техніку, яка також належала на праві власності підприємству. За послуги зберігання підприємство зобов’язано було здійснювати оплату. Витрати з оплати відповідального зберігання утримувалися з орендної плати. Тобто підприємство уклало фактично 2 договори, економічна доцільність яких не обґрунтована. Або ж підприємство оплачувало ремонтні роботи, при цьому вартість такого ремонту перевищувала вартість основних засобів у 10 разів.

Прийняття неіснуючих товарів/робіт/послуг, або товарів/робіт/послуг із суттєвими (явними недоліками), або послуг і робіт, вартість яких є несумісною з масштабами бізнесу. Уявімо ситуацію. Договором підряду передбачено, що підрядник побудує будівлю згідно з проєктом. Директор замовника здійснює приймання будівлі й підписує форму про прийняття виконаних підрядних робіт, незалежно від того, що частину робот виконано не було. Або підприємство набуває послуги консультантів, вартість яких є значною та у структурі витрат є неспівмірною з іншими витратами замовника.

Про нерозумність свідчить ухвалення рішень щодо здійснення оплати за договором за наявності спору щодо майна, яке є його предметом. Наприклад, директор здійснює оплату за договором купівлі-продажу земельної ділянки, стосовно якої між колишнім власником і місцевою радою йде судовий спір щодо її витребування у зв’язку з порушенням правил приватизації. Або нерозумним є зведення на земельній ділянці будівлі, якщо в підприємства немає права на земельну ділянку, сподіваючись на те, що таке право буде надано підприємству в майбутньому.

Приклади можна продовжувати безкінечно. Проте узагальненим підходом, який свідчить про нерозумність дій посадових осіб товариства, що ухвалюють управлінські рішення, буде те, що такі дії суперечать здоровому глузду й не знаходять відповідного економічного чи іншого логічного виправдання.

2. Принцип добросовісності

Це суб’єктивний принцип. Адже від посадової особи вимагають усвідомлення (знала чи повинна була знати) факту порушення своїх обов’язків під час ухвалення рішень. У вузькому сенсі під вимогою діяти добросовісно щодо очолюваного підприємства розуміють заборону ототожнювати/замінювати інтереси товариства та власні інтереси. Англійці ще називають це принцип лояльності. Водночас власні інтереси й інтереси підприємства інтерпретують досить широко.

Добросовісні посадові особи органів товариства не здійснюють дій, які суперечать чи не відповідають інтересам товариства. Зокрема, посадові особи не мають права отримувати будь-яку винагороду (прямо чи опосередковано) за справляння ними впливу на ухвалення рішень органами товариства, а також використовувати у власних інтересах чи інтересах третіх осіб майно товариства або розкривати інформацію з обмеженим доступом тощо.

Це на перший погляд досить просто звучить, але доведення наявності конфлікту інтересів зазвичай відбувається дуже важко. Уявімо таку ситуацію: директор створив паралельний бізнес у тій самій сфері, що й підприємство, яким управляє, та використовує у своїй діяльності базу даних чи маркетингові дослідження, які є надбанням підприємства. Якщо цей паралельний бізнес функціонує без формальної пов’язаності з посадовою особою, то спроби довести порушення принципу добросовісності ґрунтуватимуться лише на непрямих доказах, наприклад, у складі органів управління юридичної особи – конкурента або у штаті є родичі чи інші особи, пов’язані з посадовою особою. Є свідчення використання обладнання товариства для реалізації функцій з управління паралельним конкурентним бізнесом. Так само важко доводити отримання винагороди за ухвалення чи вплив на ухвалення певних управлінських рішень. Тоді як використання посадовою особою майна підприємства у власних потребах має залишати за собою сліди (читати докази) у матеріальному світі.

Здійснюючи свої функції, добросовісні посадові особи органів товариства діють тільки в межах наданих їм повноважень і, представляючи товариство перед третіми особами, мають поводити себе так, щоб не зашкодити власній діловій репутації, діловій репутації інших посадових осіб і товариства загалом.

У статті 89 Господарського кодексу України наведено невичерпний перелік дій, які підпадають під ознаки порушення принципу добросовісності:

– посадова особа допустила перевищення або зловживання службовими повноваженнями;

– посадова особа допустила порушення порядку попереднього погодження дій/рішень або іншої процедури ухвалення рішень щодо вчинення подібних дій, установленої установчими документами товариства;

– діями посадова особа дотрималася порядку попереднього погодження рішень/дій або іншої процедури ухвалення рішень щодо вчинення відповідних дій, установленої товариством, але для отримання такого погодження й/або дотримання процедури ухвалення рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

– посадова особа допустила бездіяльність у випадку, коли вона була зобов’язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов’язків.

А тепер зосередимося на конкретних прикладах.

Після припинення повноважень директор ухиляється від передання документів первинного й бухгалтерського обліку, даних управлінської звітності, що призводить до негативних наслідків. Ці дії здійснено всупереч інтересам товариства.

Більш тривіальною, а проте не менше поширеною є ситуація, коли директор здійснює нарахування собі додаткових винагород. В одному досить широко висвітленому у пресі кейсі директор дочірнього підприємства, яке не провадило діяльність через те, що його виробничі активи перебували на непідконтрольній території, здійснював нарахування собі заробітної платні з огляду на 4-годинний робочий день п’ятиденного робочого тижня, при цьому підприємство здавало пусті звіти про результати фінансово-господарської діяльності, не мало працівників (окрім директора й бухгалтера). Ці дії директора власник компанії кваліфікував як такі, що вчинені з порушенням принципу недопущення конфлікту інтересів.

В іншому випадку директор товариства, що здійснювало експлуатацію ТРЦ, прийняв ремонтні роботи вартістю 24 млн грн, що дорівнювало первинній балансовій власності ТРЦ до початку робіт, не провів від імені товариства оплату за цим договором, а надалі внаслідок низки послідовних правочинів на підставі договорів про відступлення права вимоги придбав права вимоги до товариства за неоплаченим договором підряду. Ці дії напряму є порушенням принципу недопущення конфлікту інтересів.

Що ж відбувається, коли такі дії все ж вчиняють посадові особи компаній, та чи допускається бездіяльність? Настає відповідальність у вигляді обов’язку відшкодувати шкоду, завдану компанії такими неправомірними діями / бездіяльністю. Законом передбачено, що позивачем у цій справі може бути не тільки саме товариство (наприклад, у разі припинення правових відносин із директором). Право на відповідний позов набули учасники (акціонери) товариства, що в сукупності володіють більше як 10 % у статутному капіталі товариства. Такий позов заявляють в інтересах товариства. Отже, присуджене за таким позовом отримає не учасник/акціонер, а безпосередньо компанія, яка зазнала збитків від зловживань чи халатності її посадових осіб.

Надаючи учасникам/акціонерам товариства право звертатися з позовом до посадових осіб про відшкодування шкоди, законотворець мав на меті надати інвесторам додаткові гарантії. Зрозуміло, що, вклавши кошти в бізнес разом із партнерами, частина інвесторів зазвичай не має оперативного контролю над майном товариства та його діяльністю, а тому залежить від добросовісності й розумності партнерів та керівника виконавчого органу. Власне, ідеться про систему стримування та важелів, що дає змогу збалансувати інтереси зацікавлених сторін і стимулювати їх до інвестиційної діяльності.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Privacy Settings
We use cookies to enhance your experience while using our website. If you are using our Services via a browser you can restrict, block or remove cookies through your web browser settings. We also use content and scripts from third parties that may use tracking technologies. You can selectively provide your consent below to allow such third party embeds. For complete information about the cookies we use, data we collect and how we process them, please check our Privacy Policy
Youtube
Consent to display content from Youtube
Vimeo
Consent to display content from Vimeo
Google Maps
Consent to display content from Google
Spotify
Consent to display content from Spotify
Sound Cloud
Consent to display content from Sound