Консультація
Заходи

Процедура банкрутства є досить тривалою. Тож керівники, які ухвалюють не найкращі для бізнесу рішення, можуть звільнитися.

Але за доведення до банкрутства відповідають саме вони — менеджери, які призвели до неплатоспроможності.

Не має значення, хто є директором і учасниками на момент банкрутства й коли ухвалювалося рішення, яке стало причиною таких наслідків. Такі умови диктують законодавство й судова практика.

З кого можуть стягнути кошти

Якщо в компанії-банкрута немає коштів і майна на покриття боргів, ліквідатор вимагатиме виплат від осіб, які можуть і не мати стосунку до підприємства на момент запровадження банкрутства.

Цей унікальний правовий механізм дає змогу ліквідатору використовувати як додаткове джерело погашення боргів майно та кошти винних у доведенні до банкрутства керівників та інших осіб, які впливали на ухвалення рішень, що мали наслідком неплатоспроможність компанії-боржника.

Ліквідатор може стягнути в суді додаткові кошти (як субсидіарну відповідальність)

  •  із засновників (учасників, акціонерів) компанії;
  • інших осіб, зокрема керівників боржника або осіб, які здійснювали суттєвий вплив на боржника.

Головне — довести суду, що ці особи мали право давати обов`язкові для компанії вказівки або в інший спосіб здійснювали вирішальний вплив на діяльність підприємства.

Які проблеми можуть виникнути в суді

Краще зрозуміти, за яких обставин працює субсидіарна відповідальність, дозволяють рішення за конкретними справами.

До прикладу, у справі № 910/21232/16 судом розглядалися наступні доводи ліквідатора, який хотів коштом майна фізичних осіб розрахуватися з кредитором – податковим органом.

У квітні 2017 року Господарський суд визнав банкрутом ТОВ «АЛЬТЕРА СВ».

Ліквідатор подав до Господарського суду заяву про покладення на фізичних осіб субсидіарної відповідальності в сумі 10,3 млн грн.

Серед відповідачів — колишні засновники та директор компанії-банкрута, а також засновник і директор боржника, зазначені в Реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців.

Головне — довести суду, що інші особи здійснювали вирішальний вплив на діяльність підприємства.

Заява мотивована вчиненням попередніми засновниками Боржника та попереднім директором Боржника до липня 2014 року, а також новим фіктивним засновником і директором Боржника дій із доведення Боржника до банкрутства:

  • сформована впродовж другого півріччя 2013-го та першого півріччя 2014 року дебіторська заборгованість не стягувалася;
  • до зміни засновників і директора в середині 2014 року всі активи та дебіторська заборгованість із балансу Боржника були переведені на користь новоствореної юридичної особи;
  • внаслідок безпідставного формування валових витрат і податкового кредиту в боржника виник податковий борг.

Надані ліквідатором докази в цій справі суд визнав непереконливими.

Так, суди досліджували висновки судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, яка, до речі, не встановила ознак доведення до банкрутства з огляду на відсутність первинних бухгалтерських документів.

У цьому випадку суд зазначив, що, оскільки саме на ліквідатора покладений обов’язок доведення обставин виникнення в компанії неплатоспроможності, той факт, що такі документи не було знайдено, не впливає на висновки суду.

Раніше Верховний Суд неодноразово висловлював дещо іншу позицію.

Водночас суд погодився з доводами ліквідатора про можливість покладення відповідальності на засновників і директора компанії, які обліковуються в реєстрі разом з іншими особами (наприклад, колишніми директором і засновниками) та які вчиняли дії, спрямовані на фактичне доведення компанії до банкрутства.

Як довести провину менеджера

В іншій справі № 914/3120/15 ліквідатор просив покласти субсидіарну відповідальність на колишнього директора боржника — ЗАТ «БП №16 «Оздоббуд». Сума вимог складала 211,4 тис. грн.

У межах справи судом встановлено факти реалізації 2007 року нерухомого майна банкрута на загальну суму 658 тис. грн, фактичне припинення діяльності боржника з 2008 року та порушення 2015 року щодо нього провадження в справі про банкрутство.

Місцевий суд зазначив, що керівником боржника проігноровано вимоги закону щодо передачі бухгалтерської та іншої документації банкрута його ліквідатору.

Зазначене призвело до несвоєчасного звільнення фізичної особи – працівника підприємства та збільшення заборгованості з виплати заробітної плати. Відтак суд дійшов висновку, що саме внаслідок зазначених дій керівника утворилася заборгованість.

Дії керівників, які належать до ризиків підприємницької діяльності, не можуть свідчити про доведення до банкрутства.

Водночас судом апеляційної інстанції було встановлено, що, починаючи з 14 лютого 2009 року, відповідач уже не був відповідальною особою з управління зазначеним товариством, зокрема й щодо укладення (припинення) трудових договорів із працівниками боржника та виконання обов’язків із розрахунку з ними.

Також суд не знайшов підтвердження доведення до банкрутства саме діями директора компанії. Так, дійсно, за його керівництва відбувався продаж виробничих активів, після чого Боржник припинив господарську діяльність.

Проте щодо цього є рішення учасників (власників) підприємства-банкрута.

Що враховують у справах про банкрутство

У згаданих спорах суди підсумували, що діями, які призвели до банкрутства та за які настає відповідальність, можуть бути:

  1. Вчинення будь-яких дій, спрямованих на збільшення кредиторської заборгованості боржника за відсутності в нього будь-яких активів. Такі дії свідчать про відсутність наміру щодо погашення заборгованості.
  2. Ухвалення рішення/надання вказівки на вчинення дій із виведення активів боржника за наявності в нього заборгованості та відсутності інших ресурсів для розрахунків із кредиторами.

Суди звертають увагу, що дії засновників, акціонерів або керівників, які належать до ризиків підприємницької діяльності, не можуть свідчити про доведення до банкрутства.

Лише рішення про виведення активів за наявності боргів і оформлення нових боргів без перспектив їхнього погашення є винними діями в розумінні закону.

Час між діями та наслідками враховується судами поряд з іншими обставинами справи.

Суд зобов’язаний встановити безпосередній зв`язок між винними діями засновника, учасника, керівника та настанням банкрутства й відсутністю коштів на погашення боргів, які є підставою для субсидіарної відповідальності.

Висновки

Отже, доведення до банкрутства є правопорушенням. Якщо ліквідатор це доведе, надавши докази вчинення таких дій навіть із боку колишнього менеджменту, засновника, акціонера або керівника, зазначені особи відповідатимуть перед кредиторами своїм майном.

Відповідальність встановлює суд за заявою ліквідатора. Водночас треба зважати, що для встановлення відповідальності не має значення час, що минув від періоду наявності повноважень до моменту відкриття провадження в справі про банкрутство.

Крім того, важливо відділити винні дії засновників, акціонерів і керівників від ризиків, які є властивими для підприємницької діяльності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Privacy Settings
We use cookies to enhance your experience while using our website. If you are using our Services via a browser you can restrict, block or remove cookies through your web browser settings. We also use content and scripts from third parties that may use tracking technologies. You can selectively provide your consent below to allow such third party embeds. For complete information about the cookies we use, data we collect and how we process them, please check our Privacy Policy
Youtube
Consent to display content from Youtube
Vimeo
Consent to display content from Vimeo
Google Maps
Consent to display content from Google
Spotify
Consent to display content from Spotify
Sound Cloud
Consent to display content from Sound
Консультація