Консультація
Заходи

Відповідальність – неприємне, проте потужне слово. Загроза розплати за недобросовісну поведінку є стримуючим фактором, зокрема в корпоративних відносинах. Директор, інша посадова особа наділені правом ухвалювати рішення, вчиняти правочини від імені компанії. Тобто у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, яка вчиняє юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків.

Між підприємцем (товариством) і його посадовою особою відносини мають довірчий характер, що зумовлює відповідальність посадової особи, коли та довірою протиправно нехтує чи зловживає. Протиправність поведінки директора може полягати в неналежному і недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи в разі зловживання своїми посадовими обов’язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних і завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Законом (стаття 92 ЦКУ) закріплено право на відшкодування збитків, завданих компанії діями або бездіяльністю посадових осіб, які допустили порушення принципів розумності, добросовісності та уникнення конфлікту інтересів.

Що саме є збитками і як їх розраховують?

Загалом, суди досить консервативно підходять до визначення того, що вони вважають збитком компанії. Це традиційно, і поширюється не лише на корпоративні правовідносини. Збитки, що відшкодовуються в межах корпоративних правовідносин, можуть бути завдані внаслідок певних протиправних дій. Збиток як фінансовий результат діяльності компанії, розрахований за даними фінансового та бухгалтерського обліку, сам собою не є підставою для стягнення та обрахунку відшкодування.

Тож, згідно з приписами статті 22 ЦКУ збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Господарський кодекс дещо розширює це поняття. Відповідно до статті 225 ГКУ до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

– вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

– додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

– неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Приклади збитків за матеріалами судової практики

У справі № 911/2460/18 розмір збитків було визначено як суму боргу, сплаченого на користь кредитора ПП “Бета-Консалтінг” у справі про банкрутство щодо юридичної особи ТОВ “Агроком”. Директор ТОВ уклав із перевищенням повноважень низку договорів, унаслідок яких у ТОВ “Агроком” виник борг перед ПП. Суд визнав вказані договори недійсними вже після здійснення розрахунку між ТОВ і ПП. Тож сума, яку безпідставно було сплачено за недійсним правочином, і стала збитком ТОВ, стягнутим із його директора.

У справі № 910/20261/16 розмір збитків було визначено як балансову вартість витрат на придбання спеціального майнового права – дозволу на користування надрами. За обставинами справи Директор ТОВ “Газ Ресурс” подав відповідну заяву та здійснив відмову від спеціального дозволу на користування надрами на користь іншої компанії, у якій цей самий директор був кінцевим бенефіціарним власником. При цьому ТОВ “Газ Ресурс” придбавало цей спеціальний дозвіл на аукціоні, і витрати з його придбання відображено в балансі ТОВ.

У справі № 922/2187/16 розмір збитків було визначено за результатами судової бухгалтерсько-економічної експертизи. Сума складалася з витрат, які здійснено Приватним АТ на цілі, не пов’язані з безпосередньою господарською діяльністю. Також матеріалами аудиту було встановлено відсутність підтвердних документів щодо витрат на відрядження директора.

Аналіз судової практики з усією очевидністю демонструє, що суди наразі охоче стягують прямі збитки. Утрачену вигоду (як і в договірних спорах) відшкодувати значно складніше.

Відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності. Отже, задля успішного стягнення зацікавленій стороні необхідно довести всі чотири елементи правопорушення:

– неправомірність дій/бездіяльності;

– шкоду;

– причинно-наслідковий зв’язок між неправомірними діями/бездіяльністю та шкодою;

– вину (пряму/непряму).

Відповідно, посадова особа, яка зазвичай заперечує проти задоволення позову, має довести відсутність хоча б одного із чотирьох згаданих елементів.

Найбільших труднощів позивач зазнає під час доведення причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями/бездіяльністю та збитками, які зазнало товариство. Тож ретельно вибудовувати позицію в цій частині вкрай важливо.

Ідеальною формулою доведення наявності причинно-наслідкового зв’язку між збитками та неправомірними діями посадової особи є відповідь на просте запитання: які наслідки в умовах звичайного господарського обігу мали подібні порушення? Якщо збитки є звичайним наслідком порушення, допущеного директором, то наявність причинно-наслідкового зв’язку презюмується.

Наприклад (справа № 910/20261/16), директор всупереч вимогам статуту з перевищенням повноважень здійснив відмову (фактичне відчуження) від права спеціального користування надрами на користь іншої юридичної особи, у якій він був кінцевим бенефіціаром. Директор допустив порушення порядку погодження правочинів, а також допустив конфлікт інтересів. Вартість спеціального дозволу обліковувалася в бухгалтерському обліку відповідача за ціною його придбання, а відчуження відбулося на безоплатній основі. Збиток у вигляді балансової вартості втраченого майнового права перебуває в безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з неправомірними діями директора. Такий збиток є звичайним наслідком таких незаконних дій директора.

Зворотний приклад. Скажімо, у результаті аудиту компанія з’ясувала зняття готівкових коштів із корпоративної банківської карти без відповідного звітування про напрями витрачання коштів (справа № 910/5100/19). Суди встановили, що згідно з даними договору про обслуговування банківської карти її випущено на ім’я директора компанії. Проте доказів, що готівкові кошти отримав із корпоративної карти саме відповідач, до судового процесу позивач надати не зміг. Тож суд установив, що збитки компанії дійсно є, та доводів на користь того, що збиток завдано саме діями відповідача, у суду не знайшлось.

Директор, захищаючись від позову, вправі подавати свої аргументи щодо причин збитків та їх розміру. Спростовуючи доводи про причинно-наслідковий зв’язок між збитками товариства від певних транзакцій, директор може доводити, особливо коли йдеться про порушення принципу розумності (наприклад, коли директору закидають укладення угод на придбання товарів, робіт, послуг, які підприємство безпосередньо не використовує в підприємницькій діяльності), що укладені угоди мали економічну доцільність.

Інший аспект, який підлягає дослідженню під час опрацювання правової позиції у спорах про стягнення шкоди, – вина. Якщо завдання шкоди стало наслідком дій відповідного колегіального органу (наприклад, правління схвалило відповідний правочин). Водночас випадки, коли, приміром, певний член правління голосував проти рішення або взагалі не брав участі в обговоренні питання, виключає його відповідальність за збитки в разі їх настання.

Вину можна виключити і в ситуації, коли порушення інтересів товариства мало місце, проте неправомірні дії вчинила інша особа. Зокрема, аудитом установлено, що сільськогосподарське підприємство – орендар земельних ділянок сплачувало за орендодавців – фізичних осіб податок на доходи фізичних осіб, причому не за рахунок сум сплачуваного доходу у вигляді орендної плати за земельну ділянку, а понад таких обумовлених договором платежів. Сплата таких платежів відбувалася системно, що завдало підприємству збитків. Суд відмовив у задоволенні позову про стягнення шкоди з директора ТОВ з огляду на те, що посадові обов’язки, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків, контролем правильності розрахунків із контрагентами покладено на головного бухгалтера підприємства.

У практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позивач несе увесь тягар доведення всіх елементів цивільного правопорушення, що мають наслідком завдання шкоди юридичній особі її посадовою особою. Директор (інша відповідальна посадова особа) вправі в судовому порядку спростовувати докази позивача й наводити свої міркування, підтверджуючи їх доказами щодо всіх чи одного із згаданих елементів.

Наразі прикладів успішного застосування приписів статей 89 ГКУ та 92 ЦКУ небагато, але останнім часом практика набула певної динаміки. Поряд із позовами про визнання недійсними правочинів, де позивачем є акціонер/учасник Товариства, згаданий інструмент стає дієвим засобом ефективного захисту прав власників бізнесу від зловживань та інших порушень з боку керівників і посадових осіб. Що своєю чергою створює додаткову гарантію та підвищує інвестиційну привабливість української економіки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Privacy Settings
We use cookies to enhance your experience while using our website. If you are using our Services via a browser you can restrict, block or remove cookies through your web browser settings. We also use content and scripts from third parties that may use tracking technologies. You can selectively provide your consent below to allow such third party embeds. For complete information about the cookies we use, data we collect and how we process them, please check our Privacy Policy
Youtube
Consent to display content from Youtube
Vimeo
Consent to display content from Vimeo
Google Maps
Consent to display content from Google
Spotify
Consent to display content from Spotify
Sound Cloud
Consent to display content from Sound
Консультація